Екологічна мережа – єдина територіальна система, яка створюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
Основними нормативно-правовими актами, які регулюють процес формування Національної екомережі України є Закон України «Про екологічну мережу України» (N1864-IV від 24 червня 2004 р.) та Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" (N1989 від 21 вересня 2000 р.). З формуванням, управлінням, збереженням та моніторингом Національної екомережі України також тісно пов'язані Закони України: „Про охорону навколишнього природного середовища"; „Про основи містобудування"; „Про охорону земель"; „Про землеустрій"; „Про місцеве самоврядування в Україні"; Водний, Лісовий та Земельний кодекси України та інші нормативно-правові акти України.
Програма формування регіональної екологічної мережі Тернопільської області на 2002–2015 роки була затверджена рішенням Тернопільської обласної ради від 26.07.2002 р. № 32. Регіональну схему формування екологічної мережі Тернопільської області розроблено у 2005–2008 рр. (Інститут екології Карпат, Лабораторія геоінформаційних технологій Львівського національного університету імені Івана Франка та Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка) і затверджено рішенням Тернопільської обласної ради від 18 червня 2009 р. № 619.
За мету Програми та Схем ставиться збільшення в регіоні площ земель з природними ландшафтами до значення достатнього для збереження біологічного різноманіття, близького до притаманного їм природного стану, а також поетапне формування їх інтегрованої територіальної системи, спрямованої на збереження природних екосистем і ландшафтів, видів рослинного і тваринного світу, яка забезпечуватиме функціонування природних шляхів їх міграції і розповсюдження.
Згідно з програмою до елементів регіональної екологічної мережі належать:
• природні регіони, де зосереджено наявні та такі, що створюватимуться, природно-заповідні території. Це регіони Гологоро-Кременецького кряжу, Малого Полісся, Опілля, Придністров'я, Поділля, витоків малих річок, окремих
гирлових ділянок середніх та малих річок області та ін.
• основні комунікаційні елементи регіональної екологічної мережі, зокрема широтні природні коридори, що забезпечують природні зв'язки зонального характеру Кременецький, Товтровий та Дністровський, а також меридіональні
природні коридори, просторово обмежені долинами середніх та малих річок – Серету, Збруча Стрипи, Золотої Липи, Нічлави, які об'єднують водні та заплавні ландшафти – шляхи міграції численних видів рослин і тварин.
У регіональній схемі формування екомережі Тернопільської області визначено 24 екокоридори (з них два національного значення – Дністровський та Галицько-Слобожанський), 25 природних ядер (два національного значення – Медоборське та Кременецьке).
Екологічні коридори:
1 – Опільський (міжрегіонального значення), 2 – Стрипський (міжрегіонального значення), 3 – Серетський (міжрегіонального значення), 4 – Збручанський (міжрегіональний), 5 – Дністровський (національного значення), 6 – Товтровий (міжрегіонального значення), 7 – Кременецький горбогірний (національного рівня), 8 – Іквенський (місцевого рівня), 9 – Вілійський (місцевого рівня), 10 – Горинський (місцевого рівня), 11 – Горинківський (місцевого значення), 12 – Жиракський (місцевого значення), 13 – Самчакський (місцевого значення), 14 – Вовчинський (місцевого значення), 15 – Гнізненський (місцевого значення), 16 – Гніздечнівський (місцевого значення), 17 – Нараївський (місцевого значення), 18 – Ценівський (місцевого значення), 19 – Коропецький (місцевого значення), 20 – Баришський (місцевого значення), 21 – Джуринський (місцевого значення), 22 – Тупський (місцевого значення), 23 – Нічлавський (місцевого значення), 24 – Циганківський (місцевого значення).
Природні ядра:
1 – Малополіське (місцевого значення), 2 – Стіжоцько-Іловицьке (міжрегіонального значення), 3 – Кременецьке (національного значення), 4 – Веселівсько-Довжоцьке (місцевого значення), 5 – Суразьке (міжрегіонального значення), 6 – Вороняцьке (місцевого значення), 7 – Лановецьке (місцевого значення), 8 – Лубянківське (місцевого значення), 9 - Мильнівське (місцевого значення), 10 - Залужанське (місцевого значення),11 – Стрийовецьке (місцевого значення), 12 – Медоборське (національного значення), 13-Серетсько-Чистилівське (місцевого значення), 14 - Семиківсько-Ішківське (місцевого значення),15 – Теребовлянське (місцевого значення), 16 – Яблунівське (місцевого значення), 17 – Росохацько-Озерянське (місцевого значення), 18 Беремянсько-Шутроминське (місцевого значення), 19 – Заліщицьке (національного значення), 20 – Шупарське (місцевого значення), 21 – Поточансько-Урманське (міжрегіонального значення), 22 – Комарівське (місцевого значення), 23 – Голицько-Підвисоцьке (національного значення), 24 - Рудниківсько-Довгівське (місцевого значення), 25 – Яргорівсько-Криничанське (місцевого значення), 26 - Савинсько-Пуліковське (місцевого значення).
Регіональну схему створено у форматі шейп-файлів ArcGIS. Кожне з ядер, коридорів та ключових територій має докладний опис приналежності їх одне до одного, включених до їхнього складу ПЗФ і ландшафтів.
Розподіл земель у структурі екомережі області станом на 1 червня 2014 року наведено у табл.1
Табл.1 Загальна площа прогнозованих складових екомережі у Тернопільській області
У Програмі і Схемі передбачено забезпечити поєднання регіональної екологічної мережі з екологічними мережами суміжних областей, що входять до Національної екологічної мережі, шляхом створення спільних міжобласних елементів екологічної мережі у межах природних регіонів і природних коридорів. Створення спільних міжобласних елементів регіональної екологічної мережі здійснюватиметься у співробітництві з такими областями:
• Чернівецька та Івано-Франківська область – національний природний парк «Дністровський каньйон»;
• Рівненська область – національний природний парк «Кременецькі гори»;
• Львівська область – регіональний ландшафтний парк «Вороняки».
Структура й розміщення елементів регіональної екологічної мережі обов'язково має враховуватися під час:
1. Планування створення нових природних територій і об'єктів, що підлягають особливій охороні;
2. Визначенні завдань для розробки землевпорядкувальної документації щодо зміни цільового призначення земель на територіях природоохоронного призначення;
3. Визначенні місця екомережі в лісовпорядкувальних матеріалах;
4. Розробці технічних умов щодо відтворення природних комплексів на землях, що підлягають ренатуралізації;
5. Розробці проектів організації територій природно-заповідного фонду;
6. Визначенні водно-болотних угідь загальнодержавного та міжнародного значення;
7. Визначенні природних середовищ існування видів рослин і тварин різних категорій захищеності відповідно до міжнародних конвенцій та національних нормативно-правових актів;
8. Плануванні цільових акцій в галузі збереження ландшафтного й біотичного різноманіття;
9. Розробці проектних матеріалів щодо планування території на регіональному рівні;
10. Встановленні обсягів робіт у регіональних щорічних спеціальних бюджетних програмах формування екомережі.
РЕГІОНАЛЬНА СХЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ (карта)
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО РЕГІОНАЛЬНОЇ СХЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІНОЇ МЕРЕЖІ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
